| Chapter 10 |
1 | ¶ Мертві мухи псують та зашумовують оливу мироварника, так трохи глупоти псує мудрість та славу.
|
2 | Серце мудрого тягне праворуч, а серце безумного ліворуч.
|
3 | Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.
|
4 | ¶ Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, бо лагідність доводить до прощення навіть великих провин.
|
5 | Є зло, що я бачив під сонцем, мов помилка, що повстає від володаря:
|
6 | на великих висотах глупота буває поставлена, а багаті сидять у низині!
|
7 | Я бачив на конях рабів, князі ж пішки ходили, немов ті раби...
|
8 | Хто яму копає, той в неї впаде, а хто валить мура, того гадина вкусить.
|
9 | Хто зносить каміння, пораниться ним; хто дрова рубає, загрожений ними.
|
10 | Як залізо ступіє, й хтось леза не вигострить, той мусить напружити свою силу, та мудрість зарадить йому!
|
11 | Коли вкусить гадюка перед закляттям, тоді ворожбит не потрібний.
|
12 | ¶ Слова з уст премудрого милість, а губи безумного нищать його:
|
13 | початок слів його уст глупота, а кінець його уст зле шаленство.
|
14 | Нерозумний говорить багато, та не знає людина, що буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?
|
15 | Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.
|
16 | ¶ Горе, краю, тобі, коли цар твій хлопчина, а владики твої спозаранку їдять!
|
17 | Щасливий ти, краю, коли син шляхетних у тебе царем, а владики твої своєчасно їдять, як ті мужі, а не як п'яниці!
|
18 | Від лінощів валиться стеля, а з опущення рук тече дах.
|
19 | Гостину справляють для радощів, і вином веселиться життя, а за срібло все це можна мати.
|
20 | Навіть у думці своїй не злослов на царя, і в спальні своїй не кляни багача, небесний бо птах віднесе твою мову, а крилатий розкаже про слово твоє...
|