| Chapter 2 |
1 | ¶ Я саронська троянда, я долинна лілея!
|
2 | Як лілея між тереном, так подруга моя поміж дівами!
|
3 | ¶ Як та яблуня між лісовими деревами, так мій коханий поміж юнаками, його тіні жадала й сиділа я в ній, і його плід для мого піднебіння солодкий!
|
4 | Він впровадив мене до винярні, а прапор його надо мною кохання!
|
5 | Підкріпіте мене виноградовим печивом, освіжіть мене яблуками, бо я хвора з кохання!
|
6 | Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!...
|
7 | Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, й щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!...
|
8 | ¶ Голос мого коханого!... Ось він іде, ось він скаче горами, по пагірках вистрибує...
|
9 | Мій коханий подібний до сарни чи до молодого оленя. Он стоїть він у нас за стіною, зазирає у вікна, заглядає у ґрати...
|
10 | Мій коханий озвався й промовив до мене: Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи!
|
11 | Бо оце проминула пора дощова, дощ ущух, перейшов собі він.
|
12 | Показались квітки на землі, пора соловейка настала, і голос горлиці в нашому краї лунає!
|
13 | Фіґа випустила свої ранні плоди, і розцвілі виноградини пахощі видали. Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи!
|
14 | ¶ Голубко моя у розщілинах скельних, у бескіднім сховку, дай побачити мені твоє личко, дай почути мені голосок твій, бо голос твій милий, а личко твоє уродливе!
|
15 | Ловіть нам лисиці, лисинята маленькі, що ушкоджують нам виноградники, виноградники ж наші у цвіті!
|
16 | Мій коханий він мій, я ж його, він пасе між лілеями!
|
17 | Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, вернись, мій коханий, стань подібний до сарни чи до молодого оленя в пахучих горах!
|