Ukrainian Bible

Acts 26

Acts

Return to Index

Chapter 27

1

 

  ¶ А коли постановлено, щоб відплинули ми до Італії, то віддано Павла та ще деяких інших ув'язнених сотникові, Юлієві на ім'я, з полку Августа. 

 

 


2

 

  І посідали ми на корабля адрамітського, що пливсти мав біля місць азійських, та й відчалили. Із нами був Арістарх македонець із Солуня. 

 

 


3

 

  А другого дня ми пристали в Сидоні. До Павла ж Юлій ставивсь по-людському, і дозволив до друзів піти, та їхньої опіки зазнати. 

 

 


4

 

  А вирушивши звідти, припливли ми до Кіпру, бо вітри супротивні були. 

 

 


5

 

  Коли ж переплинули море, що біля Кілікії й Памфілії, то ми прибули до Лікійської Міри. 

 

 


6

 

  І там сотник знайшов корабля олександрійського, що плинув в Італію, і всадив нас на нього. 

 

 


7

 

  І днів багато помалу пливли ми, і насилу насупроти Кніду приплинули, а що вітер нас не допускав, попливли ми додолу на Кріт при Салмоні. 

 

 


8

 

  І коли ми насилу минули його, то припливли до одного місця, що зветься Доброю Пристанню, недалеко якого знаходиться місто Ласея. 

 

 


9

 

  А як часу минуло багато, і була вже плавба небезпечна, бо минув уже й піст, то зачав Павло радити, 

 

 


10

 

  говорячи їм: О мужі! Я бачу, що буде плавба з перешкодами та з великим ущербком не лиш для вантажу й корабля, але й для наших душ. 

 

 


11

 

  Та сотник довіряв більше стерничому та власникові корабля, ніж тому, що Павло говорив. 

 

 


12

 

  ¶ А що пристань була на зимівлю невигідна, то більшість давала пораду відплинути звідти, щоб, як можна, дістатись до Фініка, і перезимувати в пристані крітській, неприступній західнім вітрам із півдня та з півночі. 

 

 


13

 

  А як вітер південний повіяв, то подумали, що бажання вони досягли, тому витягли кітви й попливли покрай Кріту. 

 

 


14

 

  Але незабаром ударив на них рвачкий вітер, що зветься евроклідон. 

 

 


15

 

  А коли корабель був підхоплений, і не міг противитись вітрові, то йому віддались ми й понеслися. 

 

 


16

 

  І наїхали ми на один острівець, що Клавдою зветься, і човна насилу затримати змогли. 

 

 


17

 

  Коли ж його витягли, то засобів допомічних добирали й корабля підв'язали. А боявшись, щоб не впасти на Сірт, поспускали вітрила, і носилися так. 

 

 


18

 

  А коли зачала буря міцно нас кидати, то другого дня стали ми розвантажуватись, 

 

 


19

 

  а третього дня корабельне знаряддя ми повикидали власноруч. 

 

 


20

 

  А коли довгі дні не з'являлось ні сонце, ні зорі, і буря чимала на нас напирала, то останню надію ми втратили, щоб нам урятуватись... 

 

 


21

 

  ¶ А як довго не їли вони, то Павло став тоді серед них і промовив: О мужі, тож треба було мене слухатися та не відпливати від Кріту, і обминули б були ці терпіння та шкоди. 

 

 


22

 

  А тепер вас благаю триматись на дусі, бо ні одна душа з вас не згине, окрім корабля. 

 

 


23

 

  Бо ночі цієї з'явився мені Ангол Бога, Якому належу й Якому служу, 

 

 


24

 

  та і прорік: Не бійся, Павле, бо треба тобі перед кесарем стати, і ось Бог дарував тобі всіх, хто з тобою пливе. 

 

 


25

 

  Тому то тримайтесь на дусі, о мужі, бо я вірую Богові, що станеться так, як було мені сказано. 

 

 


26

 

  І ми мусимо наткнутись на острів якійсь. 

 

 


27

 

  А коли надійшла чотирнадцята ніч, і ми носились по Адріятицькому морю, то десь коло півночі стали домислюватись моряки, що наближуються до якоїсь землі. 

 

 


28

 

  І, запустивши оливницю, двадцять сяжнів знайшли. А від'їхавши трохи, запустити оливницю знову, і знайшли сяжнів п'ятнадцять. 

 

 


29

 

  І боявшись, щоб не натрапити нам на скелясті місця, ми закинули чотири кітві з корми, і благали, щоб настав день. 

 

 


30

 

  А коли моряки намагались утекти з корабля, і човна спускали до моря, вдаючи, ніби кітви закинути з носа хочуть, 

 

 


31

 

  то сказав Павло сотникові й воякам: Як вони в кораблі не зостануться, то спастись ви не зможете! 

 

 


32

 

  Тоді вояки перерізали мотузи в човна, і дали йому впасти. 

 

 


33

 

  А коли розвиднятися стало, то благав Павло всіх, щоб поживу прийняти, і казав: Чотирнадцятий день ось сьогодні без їжі ви перебуваєте, очікуючи та нічого не ївши. 

 

 


34

 

  Тому то благаю вас їжу прийняти, бо це на рятунок вам буде, бо жадному з вас не спаде з голови й волосина! 

 

 


35

 

  А промовивши це, узяв хліб та подякував Богові перед усіма, і, поламавши, став їсти. 

 

 


36

 

  Тоді всі піднеслись на дусі, і, стали поживу приймати. 

 

 


37

 

  А всіх душ нас було в кораблі двісті сімдесят шість. 

 

 


38

 

  І як наїлись вони, то стали полегшувати корабля, викидаючи збіжжя до моря. 

 

 


39

 

  А коли настав день, то вони не могли розпізнати землі, одначе затоку якусь там угледіли, що берега плаского мала, до якого й вирішили, як можна, приплисти з кораблем. 

 

 


40

 

  Підняли тоді кітви, і повкидали до моря, і порозв'язували поворозки в стерна, і вітрило мале за вітром поставили, та й покерували до берега. 

 

 


41

 

  Та ось ми натрапили на місце, що мало з обох сторін море, і корабель опинивсь на мілкому: ніс загруз й позоставсь нерухомий, а корма розбивалася силою хвиль... 

 

 


42

 

  Вояки ж були змовилися повбивати в'язнів, щоб котрийсь не поплив і не втік. 

 

 


43

 

  Але сотник хотів урятувати Павла, і заборонив їхній намір, і звелів усім тим, хто пливати вміє, щоб скакали та перші на берег виходили, 

 

 


44

 

  а інші хто на дошках, а хто на чімбудь з корабля. І таким чином сталось, що всі врятувались на землю! 

 

 


Acts 28

 

 

 

 

HTMLBible Software - Public Domain Software by johnhurt.com

 


Other Items are Available At These Sites: